The gallery “ICONART” by the exhibition “On the Road to Emmaus” represents in Lviv the creative work of Oleksandr Antonyuk. In our town it is the first personal exhibition of an outstanding artist from Khmelnytskyi. In Antoniuk’s painting, individual understanding of Christian tradition and profound awareness of Jewish tradition harmoniously combined. Consequently the Old Testament texts are growing to images, which serve as the ground for formation of the artist’s understanding of Christianity.
The picturesque manner of Oleksandr Antonyuk is distinctly individual - neither studies at the faculty of fine art of the Prykarpattya University named after Stefanyk, nor experience of life in Berlin (where a few of the artist’s personal exhibitions took place) had a significant impact on the creative language of Antonyuk – his painting is an acknowledgement of personality search, in which the artist remains alone with rather difficult themes.
Developing in his work the themes of Christianity and Judaism, Oleksandr Antonyuk does not refer to a particular tradition of sacred art, but is trying to create his own visual language, through which he “translates” and comments sacred texts. These linens are distant enough from “Byzantine”, “Neogothic” or folk icon.
Antonyuk’s painting is a direct experience of the reader of sacred texts, who is inspired by these texts in the creation of his own visual images. Perhaps this is the reason why in his paintings print-like compositions occur so often - the pages of sacred books shine through the image. Independently studying Hebrew, the artist also introduces this experience in painting. Such creativity, presenting well-known, established images in quite a different light, takes one out of the generally accepted stereotype of thinking, allows seeing well-known truth in a completely new light.
The religious painting of Antonyuk is distant from a church art - here you will not find the eloquent calling for tradition, or visual language accessible for all. Instead, here is an intimate conversation about the dearest. Almost a confession, incomplete story of one’s own way and own search. It is where the title of the exhibition “On the Road to Emmaus” comes from – a mention about the evangelical story, about the disciples who traveled with the risen Christ, but could not recognize him for a long time.
Markiyan Filevych
Video from the exhibition launch can be viewed at::
http://www.facebook.com/pages/Iconart-%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F-%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D1%81%D0%B0%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0/129517763768878
Про роботи Олександра Антонюка:
В\'ЇЗД В ЄРУСАЛИМ
Одна з ключових робіт на даній виставці. Саме у цій роботі художник представляє Ісуса з Назарету як сповнення месіанського очікування минулих поколінь. Іншими словами – у цій роботі Ісус зображений як помазаник, як месія, як Христос . Тому християнська іконографія сюжету тут збагачена старозавітними конотаціями – передусім це паралель з Єрусалимським храмом – Христос це новий храм. Храм у роботі представлений не лише схематичним фасадом, але також немов будівельний план з шістьма опорами, а сьомою опорою цього символічного храму-всесвіту стає Христос – та опора, той камінь, “що його відкинули будівничі, він став “наріжним каменем”. (Псалом 118:22)
ДЕНЬ П\'ЯТИЙ
„І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. І поблагословив їх Бог, кажучи: “Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі! І був вечір, і був ранок, день п\'ятий.” (Бут 1:20-23)
ПОСТАТІ У ПІТЬМІ
Три фігури, що майже розчиняються у тьмяному просторі, можна трактувати по-різному. Допускаючи різні інтерпретації цієї картини (наприклад ангели, що виводять Лота зі Содому, або ж апостоли, котрі зустрічають Христа на дорозі в Еммаус), сам художник пояснює цей твір як спробу зображення зустрічі Авраама з трьома ангелами: „І він звів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч їм, і вклонився до землі та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба!“ (Книга Буття 18:2,3)
ВІН ПРИВ\'ЯЗУЄ ДО ВИНОГРАДУ СВОГО МОЛОДОГО ОСЛА
Старозавітне пророцтво про Христа, що сповнилось у день в\'їзду Господнього в Єрусалим, пояснювало царську гідність Христа передусім як лагідність, миролюбство: „Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, на молодім віслюкові, сині ослиці.” (Пророк Захарія 9:9) Цікаво, що символічне значення осла протягом віків змінилось – сьогодні це знак впертості, або навіть дурості, тоді як в давніх середземноморських культурах осел був знаком мудрості, багатства або навіть Божого провидіння.
ЛЕВ З КОЛІНА ЮДИНОГО
В юдейсько-християнській традиції зображення лева отримують доволі різні інтерпретації. У даному випадку джерелом натхнення для художника стало біблійне благословення Якова своєму четвертому сину: „Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся зі здобичі: прихиливсь він, поклався, як лев й, як левиця, зведе хто його?“(Буття 49:9). Саме з цього біблійного тексту розвивається іконографія лева як символу коліна Юдиного. Пізніше лев стає символом царства Месії.
БАТЬКО ВИСОТИ
„І не будеш ти надалі зватися Аврамом; але буде тобі ім\'я: Авраам; бо Я зроблю тебе батьком багатьох народів.” (Буття 17:5) Аврам, котрий прямує до зустрічі з Богом. Прямує до зміни свого імені і свого життя. Він знає – це час покинути узвичаєний уклад життя й все почати знову. Це відчуття неминучої зміни відображає також текст, що його можна побачити на картині: „І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням”. (Книга Буття 12:1,2) Наростаюче відчуття всюдиприсутності Бога стає майже нестерпним, на картині його символічно представлено у вигляді риби, котра ніколи не заплющує очей. Уся сцена зустрічі з Богом немов би переноситься у морську безодню, втрачає відчутні межі простору та часу.
КОЗЕЛ АЗАЗЕЛЯ
„І візьме він обох тих козлів, та й поставить їх перед Господнім лицем при вході скинії заповіту. І кине Аарон на обох тих козлів жеребки, один жеребок для Господа, і один жеребок для Азазеля. І принесе Аарон козла, що на нього вийшов жеребок для Господа, і вчинить його жертвою за гріх. А козел, що на нього випав жеребок для Азазеля, буде поставлений живим перед Господнє лице, щоб очистити його, і щоб послати його до Азазеля на пустелю.” (Левіт 16:7-10) Згідно з юдейською традицією один з двох приготованих для жертви козлів мав бути відпущений для „демона пустелі”. Пізніше ця жертва символізувала повне очищення і лягла в основу свята Йом Кіппур – день, в котрий остаточно вирішується доля людини на майбутній рік. Тому жертовного козла на картині можна інтерпретувати як символ надії на Боже милосердя – приготована жертва уникає смерті.
ІСУС І САМАРЯНКА
Самарянка представлена тут як українка – таку інтерпретацію євангельського сюжету можна сприймати по-різному: „як національне прочитання священних текстів”, або ж як „спрощення помпезної іконографії, зведення священного до побутового”. Однак, підозрюю, що автор мав дещо інше на увазі, а саме відмінність між Ісусом та жінкою зі Самарії. Близькі між собою, юдеї та самаряни плекали доволі різну культурну, релігійну та національну ідентичність. Зустріч кардинально різних людей представлена як гармонія, котра приводить до розмови про найважливіше...
ЖИТІЄ ПРЕПОДОБНОГО ТРАКТОРА
У даній роботі художник несподівано використовує елементи давньоруської іконографії, зокрема житійні клейма. Мабуть найбільш контроверсійна картина на презентованій виставці. Саме в такий спосіб художник представляє концепцію ідеального християнина – трудар, котрий повністю віддається своїй праці. Це символ боротьби, адже трактор зрушує, змінює землю, а разом з тим - це жертва – адже він ржавіє, старіє, врешті залишається покинутим напризволяще серед зміненої ним землі.
Маркіян Філевич