Життя по звичному колу, яке нам перервали…
Раніше були пори року, пори дня, були свята і традиції, все повторювалось, мало свій ритм і цим створювало відчуття затишку та впевненості у наступному дні. Ми рухались у просторі та часі немов по координатах. Через війну, ми втратили ці координати, а з ними і відчуття, які надавали сенс руху життя. Коло, як символ життєвого руху, дає нам можливість візуалізувати втрачене, наповнюючись з традиції, та відновити життєві ритми з новою силою, аби продовжити наше буття.
Мовою співу та живопису ожили чотири давні обрядові пісні, що оспівують чотири пори року – одні з найважливіших точок наших життєвих координат. Їхні візуалізовані образи стали кольорами та символами на картинах Олі Кравченко, а відтворена співом Марії Онещак мелодійність у поєднанні з електронними експериментами від Олеся Коваля відкрили цілий всесвіт, при зануренні у який, сенси життя відновлюються.
Ідею інсталяції «Перехід» почерпнули з книги Петра Шекерика-Дониківа про вірування гуцулів, які вважали, що ключі від чотирьох пір року, кожен у свій час, тримають в своїх руках четверо Святих - Св. Микола, Св. Юрій, Св. Петро та Св. Дмитрій. Інсталяція закрутилась завдяки старанням та технічним рішенням Василя Каліцінського.
